Договір купівлі-продажу: особливості та правила укладання
Договір купівлі-продажу - визнаний одним з найдавніших видів договірних відносин, що виник приблизно 4000 років тому. Цей факт недивний, адже відносини, побудовані на придбання товару, існують майже стільки ж, скільки людина розумна. Суть такого договору очевидна - передача власності від одного власника іншому за винагороду.
Пунктом 1 статті 454 ЦК визначено основні моменти договору купівлі-продажу. У ній сказано, що перша сторона такого договору бере на себе зобов`язання з надання другій стороні якогось товару, а друга сторона зобов`язується прийняти його і оплатити. Таким чином Цивільний Кодекс юридично закріпив суть процесу продажу, тобто переходу власності (речового права) на оплатній основі до іншого власника.
З того моменту, коли дві його сторони досягли угоди по його умовами, договір купівлі-продажу визнається яка набрала чинності, а закриття його відбувається в той момент, коли товар передається покупцеві. Однак часто бувають випадки, коли ці дві події збігаються. Йдеться, наприклад, про роздрібну торгівлю, де теж існує поняття договору купівлі-продажу, правда, форма у нього вельми своєрідна: вважається, що момент, коли товар виставляється в місцях продажу (на вітрині або прилавку) або коли продавець демонструє якості товару, є публічною офертою. А в момент, коли покупцеві видається чек (як альтернатива - інший документ, що підтверджує оплату), договір вважається укладеним.
За виконання своїх зобов`язань за договором продавець завжди отримує винагороду, а тому договір купівлі-продажу є оплатним. Також він є двостороннім, тому що кожна сторона несе якісь зобов`язання на користь іншої сторони до виконання яких вона визнається боржником іншого боку. Обов`язки обох сторін еквівалентні і істотні: продавець несе зобов`язання по передачі товару, а покупець зобов`язаний за нього заплатити. Таке ставлення між продавцем і покупцем дозволяє назвати цей договір сіналлагматіческій (від грецького «взаємовідношення»). Це означає, що на покупця за таким договором завжди лежить зустрічне зобов`язання оплатити придбаний товар (виняток становлять лише договори з авансом). Як свідчить п.1 ст. 328 ГК покупець повинен виконати свої зобов`язання, пов`язані з оплатою, тільки після того, як продавець виконає свої. А якщо продавець не надав товар, то покупець не зобов`язаний проводити оплату. Відповідно, в разі передоплати зустрічне зобов`язання накладається на продавця - він має право на передачу товару тільки після здійснення оплати.
Якщо продавець і покупець не можуть бути наділені зустрічними зобов`язаннями, договором на них накладаються додаткові права. Для прикладу: договір купівлі-продажу в розстрочку передбачає, що з того моменту, коли товар переданий покупцеві, до остаточного розрахунку предмет угоди знаходиться в заставі у продавця як забезпечення покупцем своїх зобов`язань з оплати.
У разі, якщо покупець у встановлений строк не проводить оплату, продавець має право вимагати не тільки внесення оплати за товар (або його повернення), а й погашення відсотків від простроченої суми. Якщо ж мова йде про оплату авансом, а свої зобов`язання не виконує продавець, то покупець має право зажадати або повернення сплачених грошей, або передачу йому оплаченого товару. А продавець так само буде зобов`язаний сплатити відсотки за період прострочення.
Товаром, що реалізовуються через такий договір, може виступати будь-яке майно, в тому числі і нерухоме. Однак продаж деяких груп товарів може регулюватися не тільки ЦК, а й іншими нормативними актами.
Незалежно від того, який товар продається, договір купівлі-продажу включає в себе кілька основних умов: відомості про товар, порядок і строки його передачі, а також відомості про суму і порядок оплати.
