Державне регулювання ринку праці
Поява серйозних соціально-економічних наслідківбезробіття привели до необхідності втручання держави в сферу праці. За рахунок цього стало можливим видозмінити трудові відносини, провести їх регулювання і обмежити свободу ринкових сил. Як елемент, було створено потужне державне правове регулювання ринку праці, за допомогою якого регулюються трудові відносини (Тривалість робочого дня, порядок найму та звільнення, надання вихідних днів і т.д.) на інтернаціональному та національному рівні.
Державне регулювання ринку праці здійснюється в двох формах - активною (підвищення рівня зайнятості, створення нових робочих місць, а також подолання безробіття за рахунок перенавчання і навчання працівників) і пасивної (виплата допомоги безробітним).
Державне врегулювання ринку праці ставить перед собою виконання наступних цілей:
·- Забезпечення повної зайнятості, яка дозволить виключити розвиток циклічного безробіття, не порушуючи так званого звичного рівня безробіття, який визначається розмірами її структурним і фрикційним форм.
·- Створення такого ринку праці, який зможе пристосуватися до різних зовнішніх і внутрішніх змін у розвитку економіки.
Якщо говорити про основний напрям, то останнім часом державне регулювання ринку праці робить все, щоб досягти повної зайнятості населення. Для цього застосовуються такі заходи, як організація перенавчання і перекваліфікації безробітних, стимулювання інвестицій в економіку, розвиток служб зайнятості, сприяння в розвитку дрібного і сімейного підприємництва, організація громадських робіт, міжнародне співробітництво з метою вирішення проблем зайнятості, розгляду питання, пов`язаних з міжнародною трудовою міграцією .
Державне регулювання ринку праці стосується і підтримки тих осіб, які опинилися без роботи. Така соціальний захист є пасивною формою політики держави. Особам, які з тих чи інших причин не можуть влаштуватися на роботу, держава гарантує безкоштовне медичне обслуговування, а також надання соціальної підтримки у вигляді матеріальної допомоги, допомоги з безробіття і деяких інших виплат.
Наскільки необхідно державне, особливо правове регулювання ринку праці? Зрозуміти це, проаналізувавши плюси і мінуси такої державної політики. Державне регулювання ринку праці призводить до того, що укладення трудових угод відбувається не у вільній формі, а відповідно до закону. До недавнього часу роботодавець в тому випадку, якщо не оформлялося офіційне трудове угоди, міг на свій розсуд встановлювати розмір заробітної плати і умови праці. Завдяки регулюванню таке діяння обмежується законом про умови праці та мінімальної заробітної плати. Звичайно, така обставина є плюсом державного регулювання. Однак, з іншого боку, прихильники такого регулювання вважають, що цей закон призводить до збільшення витрат роботодавців, в результаті останні не можуть діяти гнучко. Так провокується зростання безробіття, яка особливо висока в окремих сферах діяльності. Причиною ж цього є те, що встановлений високий рівень заробітної плати та умови праці влаштовують лише самих робітників, залишаючись невигідними для організацій і фірм. В результаті останні буду уникати прийому на роботу тих людей, у який відсутній хороший «послужний список». Їх цього випливає висновок: люди, які довго не працювали або не мають необхідної кваліфікації, залишаються безробітними. Таким чином, державне регулювання ринку праці не варто розглядати тільки з позитивного боку.
