Росія і нато: проблеми взаємодії
Новинні стрічки з кожним днем видають нам все більш тривожні повідомлення. Світ напружується. Здається, що в якомусь із палаючих регіонів Росія і НАТО увійдуть в пряме протистояння. Це хвилює більшість населення. Війна - страшна подія. Нікому не вдасться уникнути її наслідків. Тому бажано розуміти, що відбувається. Давайте розглянемо, чи можлива війна Росії і НАТО з різних точок зору.
Содержание
Трохи історії
Росія і НАТО практично завжди протиставлялися один одному в інформаційному полі. Це два спаринг-партнера, що гарантували після закінчення Другої світової війни рівновагу на планеті. Насправді зброю Росії і НАТО гарантувало відмова гарячих голів від бажання доводити свою правоту противнику гарячим способом. Відносний паритет намагалися зберігати постійно. Хоча з боку Заходу спостерігалися активні наступальні дії в політичному полі. Так, після краху СРСР в НАТО прийняли не тільки країни Східної Європи, але і держави Прибалтики. Тобто одна з протиборчих сторін активно розширювалася, в той час як друга втрачала позиції. Проте паритет існував за рахунок наявності у Росії ядерної тріади. НАТО створили в 1949 році країни Заходу. Метою Альянсу проголосили стримування військової могутності Радянського Союзу. В принципі, навіть після розвалу цієї країни нічого не змінилося. Політологи стверджують, що європейці на «генетичному рівні» бояться Росії. Ця обставина, що пояснюється історією нашого континенту, дозволяє маніпулювати свідомістю обивателів. Вони вірять в необхідність протистояння. Слід зазначити, що Росія і НАТО не завжди були явними противниками. Між ними до 2014 року підтримувався постійний діалог на політичному і військовому рівні. Правда, події 2008 року в Грузії мало не перервали спілкування. Але критичними для відносин Росії і НАТО не стали. Більш серйозні розбіжності проявилися після повернення Криму на Батьківщину. Задамося питанням, чому так відбувається? Навіщо світу ретельно підтримувана сторонами конфронтація?
Росія - НАТО - США
У 1990 році було офіційно оголошено про те, що стара система протистояння завершилася. Росія відмовилася від співпраці з соціалістичними країнами в формі Варшавського договору. Здавалося б, противник у НАТО зник, самоліквідувалася. Однак Альянс не поспішав наслідувати його приклад. І справа тут не тільки в основному цілепокладання. НАТО є політичним союзом різних країн. Кожна в ньому вирішує свої завдання, шукає вигоди. США не робило ліквідувати Альянс, так як його інститути дозволяли контролювати Європейських партнерів. Військова база на території держави - це відмінний аргумент при вирішенні будь-яких спірних питань. А світ вже в 90-х почав скочуватися до того стану, що ми спостерігаємо нині. Мав відбутися серйозна криза. Політики не могли цього не передбачити. Країни Європи, зі свого боку, теж не бажали розпуску Альянсу. І думали вони не про страх перед ефемерною на той час російською загрозою. Їм так було вигідно. Альянс звільняв влади держав-членів від необхідності формувати і утримувати свої армії. НАТО займалося серйозними проблемами з розробки, впровадження нових озброєнь, вирішувало питання оборони. Європейці вважають, що це вигідний союз, і відмовлятися від нього не варто. Росія ж, зі свого боку, навіть висловлювала намір приєднатися до Альянсу. Але ініціативу на Заході зустріли холодним здивуванням. З точки зору бізнесу противник необхідний.
зміна цілепокладання
Після зміни політичної обстановки на європейському континенті Росія і НАТО шукали інші способи взаємодії. Був навіть період якогось чисто зовнішнього потепління. Але зближення блоку з Російською Федерацією не вважали за конструктивним і корисним для західного світу. Навпаки, його вирішили використати як інструмент глобалізації. Тобто Альянс передбачалося зробити домінуючою військової складової нового світового порядку. Його посилювали і розширювали настільки, наскільки дозволяли ресурси. Росії ж відводилася роль статиста і потенційної, але не небезпечної загрози. Згадана війна 08.08.08 змішала плани тих, хто ставив на Альянс. Довелося терміново їх коригувати. Ці події серйозно зіпсували відносини Росії і НАТО. В усякому разі саме так вважають наші західні партнери.
Співпраця - протистояння
Розмірковуючи про відносини блоку НАТО з РФ, неможливо не згадати періоду тісних контактів. Почалися вони в 2002 році. Тоді був створений спеціальний орган, іменується «Рада Росія - НАТО». Він займався багатьма питаннями. Варто виділити з них співпраця в області боротьби з тероризмом, протидії поширенню наркотиків, усунення аварій, порятунку судів. Певні результати в цих напрямках досягалися. Проводилися спільні навчання для відпрацювання взаємодії в ході ліквідації терористів та інших спільних для континенту небезпек. Здавалося, що напруженість між старими противниками стала знижуватися.
Але все розсипалося
Як уже сказано, перший небезпечний дзвіночок пролунав в Грузії. Плани НАТО щодо включення до свого складу цього найближчого сусіда Росії не могли не викликати тривоги. Ще й Україна висловлювала таке ж намір. Виходить, що РФ могла елементарно потрапити в оточення. А країни Альянсу не поспішали виявити дружнє ставлення до колишнього ворога. Ситуація почала прояснюватися, коли Саакашвілі віддав наказ напасти на російських миротворців. Це був агресивний жест, який керівництво альянсу не засудило. З 2008 року стало зрозуміло, що ніякої дружби з ворогом бути не може. Він не заспокоїться, поки не виконає завдання, закладені в НАТО в момент створення.
Про зброю Росії, США, НАТО
Питання забезпечення армій обговорюються політиками постійно. В інформаційне поле раз у раз потрапляють негативні новини з того чи іншого боку. Насправді ж слід зрозуміти, що для порівняння потенціалу мало технічних характеристик і навчань. Необхідний справжній бойовий досвід. Вважається, що в Альянсу озброєння набагато сучасніше російського. Постійно призводять звіти про створення тих чи інших механізмів, запровадження технічно більш досконалих приладів. До речі, стільки ж і скандалів, як з новітнім авіаносцем США, який не зміг самотужки дістатися порту приписки. Все це слід вважати частиною інформаційної війни, яка реально нині ведеться. Свої таємниці противники зберігають від сторонніх очей і вух.
військові ігри
Знаєте, політики будують власне поле, в якому намагаються просунути ту чи іншу ідею. У нашому випадку, коли вигідно, на Заході говорять про дружбу, а як плани змінюються, кричать, що Росія проти НАТО. Інша річ військові. Вони ніколи не забували про стару ворожнечу. Навіть під ча спільних навчань придивлялися до озброєнь, намагалися проникнути в таємниці тактичних задумів, технологій. Населенню вселяють якісь казки. Служивий же народ розуміє, братами ми з Заходом ніколи не станемо. Військові постійно входять в візуальний контакт при виконанні своїх завдань. Так, в пресу проникають відомості про те, що Росія літаки НАТО змушує піти з курсу, в деяких випадках навіть приземлитися. Хоча останнє, звичайно, домисли.
економічне підгрунтя
Міркуючи про протистояння ймовірних противників, варто реально дивитися на що відбуваються в світі події, загальний порядок речей. Не секрет, що правлять нині зовсім не військові. Та й саме явище конфронтації, як з`ясовується зав`язано більше на економіці, ніж на військовій загрозі. Про останню згадують тільки тоді, коли правлячій еліті необхідно вплинути на обивателя, створити підтримку своїх проектів. НАТО нині перетворилося в надбудову над ВПК. Там зайняті збором і розподілом внесків, велика частина яких йде в США. Саме гегемон займається озброєнням армій, науковими і технічними розробками. Тобто Альянс перетворився з механізму захисту країн, в спосіб зняття грошей з тих, хто йому довірився. Світ в 2009 році увійшов до пік кризи. І, не дивлячись на запевнення політиків, так і не зміг з нього вибратися. Грошей стає все менше. А ВПК потрібні постійні гігантські вливання для підтримки його існування. Ось і виникають легенди про протистояння.
Сирія
Це окреме питання. Уже згадувалося, що для з`ясування, хто сильніший, необхідна демонстрація озброєнь в реальних бойових діях. Кожна зі сторін адже розвивала свій ВПК за окремим сценарієм. Точкою такої демонстрації стала Сирія. Росія, НАТО, як основні гравці, увійшли на її територію своїми збройними силами. У кожної зі сторін є свої союзники. Але вони користуються зброєю сюзерена. Тобто, йде наочна демонстрація того, на що здатна кожна зі сторін. І поки події розгортаються не на користь НАТО. Адже всі сторони, що протистоять Асаду в Сирії озброєні їх технікою. Але впоратися з урядовими силами не можуть. ВКС РФ ж продемонстрували такі новинки, які викликали шок у генералів НАТО.
Про "калібрах"
Не можна не згадати каспійський залп, вироблений в день народження Президента РФ. З невеликих кораблів, що дислокуються за тисячі кілометрів від театру бойових дій, був проведений пуск керованими крилатими ракетами по терористах в Сирії. Його значення неможливо переоцінити. РФ продемонструвала новий вид озброєння, якого раніше у неї не було. Однак великі досягнення відзначаються в політичній площині. "калібри" - Це не просто зброю. Вони являють собою реальну стримуючу силу. Кажуть, після того, як відео залпу потрапило в інтернет, у багатьох країнах генерали сиділи над картами і вирішували, хто з них захищений від потенційної загрози. Виявилося, що таких в світі немає. система "калібр" може розміщуватися на невеликих човнах класу «річка - море». Вони мобільні і непомітні. Відстежити рух армади носіїв крилатою смерті не представляється можливим. Так остуджують в сучасному світі гарячі голови, необдумано заявляють про можливість превентивного ядерного удару.
Чи буде гарячий конфлікт?
Звичайно, читачеві хочеться зрозуміти, чи варто побоюватися справжньої війни з НАТО. Це питання часто обговорюють політологи на різних шоу. І генерали Альянсу роблять усілякі загрозливі випади в бік Росії. Однак боятися, мабуть, нічого. Війни відбуваються тоді, коли до цього готова одна зі сторін. Нинішній кризовий стан світової економіки є гарантом того, що ніде серйозно не спалахне. Противники так і будуть з`ясовувати стосунки за допомогою локальних конфліктів. Велику війну нині не потягне жодна зі сторін. Елементарно ресурсної бази не вистачить. Що дуже добре! Помирати ж не хочеться! Так будемо жити!
