Вмф сша. Склад вмф сша. Бази вмф сша
На початку 21 століття військове керівництво Сполучених Штатів активізувало кілька великомасштабних програм, головною метою яких було вдосконалення бойових можливостей, боєздатності і організаційної структури військово-морських сил. В даний момент реорганізаційні плани ВМФ США наближаються до завершення. Одночасно з цим активно реалізуються програми з нарощування і реструктуризації складу бойового флоту, що формують його майбутню основу з 313 кораблів. Істотно розширено і доповнені стратегічні принципи бойового призначення ВМС спільно з силами берегової охорони,
Содержание
Організаційна структура
Військово-морський флот США має досить консервативну і практично незмінну структуру протягом майже двох століть. Поточні зміни торкнулися в основному внутрішню структуру окремих командувань (середньої та вищої ланки) і головних органів управління. У військово-морські сили входять флот і піхота, які, в свою чергу, складаються з формувань резерву і регулярних сил. При цьому піхоту формально можна прирівняти до окремого виду збройних сил. Також існує підрозділ морської охорони, що знаходиться в розпорядженні міністерства внутрішньої безпеки. Але це тільки в мирний час. В умовах надзвичайної обстановки або війни вона переходить в підпорядкування військово-морських сил.
У ВМФ США, склад якого постійно поповнюється, до середини 2008 року входило 332 тисячі чоловік. З них 51 тисяч - це офіцери. Чисельність морської піхоти знаходиться на рівні 175 тисяч осіб, з яких 40 тисяч вважаються в резерві.
два флоти
Відповідно до адміністративної організації все збройні сили зведені в два флоти: Тихоокеанський і Атлантичний. Вони об`єднують в собі сили морської піхоти, а також повітряні, надводні та підводні сили. Крім цього, в ВМС входять 10 берегових і 4 межфлотскіх командування центрального підпорядкування.
Атлантичний флот
Створений в 1906 році Атлантичний флот кілька разів міняв свій статус. У 1923 році його реорганізували в патрульно-розвідувальний. У 1941 році він знову став Атлантичним зі зміною рангу командування. Якщо раніше цей флот очолював контр-адмірал, то тепер ранг підвищився до повного ( «четирехзвёздного») адмірала. З 1947 по 1985 рік флот очолював головнокомандуючий (ГК). Крім своїх основних обов`язків, він курирував кораблі на Атлантиці. У 1986 році його перевели на посаду заступника. В кінці 2002 року титул головнокомандувача був скасований міністром оборони (став застосуємо тільки до президента США), і займали відповідні посади адміралів і генералів знову стали називати командувачами. У 2006 році був підвищений статус командування силами флоту (FFC) до командування силами флоту США (USFFC). А командувач Атлантичним флотом став очолювати сили флоту Сполучених Штатів і отримав розширені повноваження.
Тихоокеанський флот
Глава Тихоокеанського флоту знаходиться в прямому підпорядкуванні у командувача ВМФ США, який дає консультації з питань тилового забезпечення, навчальної підготовки, комплектування особового складу та розгортання загальних сил флоту. При цьому він курирує сили і Атлантичного, і Тихоокеанського. Крім того, на главу Тихоокеанського флоту покладено обов`язки по керівництву формуваннями ВМС, що входять до складу об`єднаних збройних сил (USJFCOM) Стратегічного і Північного командувань. В адміністративному плані USFFC підпорядковується лише Атлантичний флот, а також п`ять берегових і два межфлотскіх командування.
оперативні флоти
Це вищі оперативні об`єднання в ВМФ США. На базі об`єднання кількох структур Атлантичного флоту були сформовані 2-й (Північна Атлантика), 4-й (Карибський басейн) і 6-й (Середземне море) флоти. Однорідні сили Тихоокеанського флоту представлені 3-му, 5-м і 7-м флотом. Різнорідні оперативні загони, з`єднання і групи, що входять до складу оперативних флотів, комплектуються допоміжними судами, кораблями і різними підрозділами (морської піхоти, авіаційними і ін.).
Міністерство ВМС
Це вищий адміністративний орган управління морською піхотою і силами флоту. Відповідно до десятої статті конституції міністр ВМС контролює всю повсякденну діяльність міністерства, в тому числі пов`язану з проведенням демобілізаційні, мобілізаційних і організаційних заходів, формуванням особового складу, екіпіровкою, оснащенням, постачанням, навчальної підготовкою частин і з`єднань ВМФ США, фото якого додаються до даної статті. Також міністр займається розглядом програм виробництва (або будівництва), ремонту і модернізації кораблів, обладнання та військової техніки, а також берегових споруд і об`єктів. Крім цього, він формулює стратегічні концепції і програми, що стосуються збереження національної безпеки, згідно з розпорядженнями міністра оборони і президента країни.
штаб ВМС
Є вищим органом управління ВМС країни. Його очолює головний воєначальник (по суті командувач) військово-морських сил. Міністр ВМС поклав на нього загальне командування флотом. Він несе відповідальність за використання всіх урядових ресурсів і оперативне реагування діючих берегових командувань бази ВМФ США. Також він виступає радником міністра ВМС і президента з питань ведення військових дій і відповідає перед ними за всі прийняті рішення. У підпорядкуванні командувача ВМС знаходяться перший заступник, адміністративний керівник штабу і четверо заступників, які очолюють головні управління (мережевих систем і зв`язку-розробки і планування стратегічних концепцій- освіти, кадрів і навчання особового складу, з яким згодом буде підібрана форма ВМФ США-інтеграції ресурсів і можливостей ).
Штаби оперативних частин флоту
Поєднані зі штабами інших оперативних флотів (4, 5 і 6-го) і мають чітку організаційну структуру, вивірену багаторічним військовим досвідом. Такий штаб, очолюваний заступником командувача, включає в себе штатні управління (розвідувальне, оперативне, особового складу, оперативного планування, тилового забезпечення і т. д.) і відділи (капелана, медичний, забезпечення безпеки та ін.).
Бойовий склад ВМФ США
Завдяки своїм потенціалом (збалансованій структурі і бойовими можливостями) він завжди відповідав обсягом і масштабами оперативних і стратегічних завдань, що ставляться на протязі всього двадцятого століття. Після закінчення «холодної війни» і істотного «потепління» міжнародного військового клімату бойовий склад був сильно скорочений. Але це лише тимчасовий захід. Хоча якщо порівнювати з іншими країнами, то Сполучені Штати мають не так вже все й погано. Наприклад, співвідношення ВМФ Росії і США становить 1 до 10.
На початку XXI століття керівництво країни і члени вищого командування ВМС задумалися про збільшення морської могутності. Вони обгрунтовували це вступом США у війну з міжнародним тероризмом. Насправді причина цієї війни полягає не в терористичній загрозі, а в загрозі міжнародного енергетичного кризи. Ця боротьба досі йде на Середньому Сході, трансформувавшись в відверту боротьбу за тотальний контроль над міжнародними ринками сировинних ресурсів.
повітряні сили
Сюди входять багатоцільові авіаносці ВМФ США, які є головним ядром ударних груп і з`єднань і одним з найважливіших складових оперативних флотів ВМС. В даний час на десяти (з 11) кораблях даного класу є ядерні енергетичні установки.
Коли відбувається оперативне розгортання авіаційних ударних груп, кожен авіаносець починає приймати на борт закріплене за ним авіакрило. Оскільки одне судно з 11 постійно знаходиться на запланованому капітальному ремонті, керівництво регулярних ВМС сформувало десять таких авіакрил. У кожне з них входить до 80 вертольотів і літаків. Причому склад ескадрилій комплектується з Тихоокеанського і Атлантичного флотів і частково з морської піхоти. Всього в розпорядженні авіації ВМФ знаходиться 4000 повітряних одиниць.
Темпи будівництва літаків, вертольотів, підводних човнів і надводних кораблів обумовлені регламентом формування необхідних корабельних, експедиційних та авіаносних ударних груп.
надводні сили
Сюди входять надводні кораблі ВМФ США основних класів: 22 крейсера ( «Тикондерога»), 33 десантних кораблі, 52 есмінці ( «Орлі Берк»), 30 фрегатів ( «Олівер X. Перрі»), 10 універсальних «Таран». Крім цього, є 9 вертолітних кораблів-доків, 12 транспортів-доків і 14 мінно-тральних «Евенджеров». Таким чином, загальна кількість кораблів ВМФ США дорівнює 104 одиницям. Надалі планується значно збільшити цю цифру.
Військові кораблі забезпечують всі види захисту в місцях бойового призначення і при переходах флоту по морю. Також вони беруть участь в спецопераціях по нанесенню ракетно-артилерійських ударів по берегових і морських цілях. Крім того, в оновлений склад флотських формувань включили десантні кораблі. Є ще мінно-тральні судна, самостійно беруть участь у протимінних операціях. До речі, зовсім недавно в російських ЗМІ згадувалося про два нових корабля ВМФ США в Чорному морі. Суду з`явилися там напередодні проведення Олімпійських ігор в Сочі в цілях забезпечення безпеки.
Контракти на будівництво 2-х перших есмінців (DDG -1000 і -1001) були підписані на початку 2007 року на семи- і восьмирічний термін. Керівництво ВМС також виділив кошти на будівництво 5 аналогічних кораблів (DDG-1002-1006). До 2018 року вони будуть повністю готові. У 2011 і 2013 роках почалося будівництво 2-х крейсерів проекту CG (X). Їх передача флоту відбудеться в 2019 році. Ці кораблі проектувалися на базі проекту DD (X) і планувалися як заміна 22-х крейсерів типу «Тикондерога». Однак продовжувати будівництво серії суден проекту CG (X) вельми проблематично. Тому ВМС розглядає різні альтернативні варіанти. Один з них - це створення 5-ти крейсерів УРО. Але остаточне рішення ще не прийнято.
Важливість бойових дій ВМС у прибережних районах послужила приводом для створення кораблів абсолютно нового класу за проектом LCS - бойових судів прибережної зони. Два перших корабля ( «Індепенденс» і «Фрідом») вже передані флоту в 2008 і 2009 роках. Будівництво 2-х наступних судів (LCS-3 і -4) призупинили через непомірного підвищення вартості робіт по підписаними раніше контрактами. Дані договори були розірвані. Безумовно, багатоцільові кораблі цього класу дуже важливі для ВМС, але фінансування будівництва відкладено на невизначений термін. В цілому по проекту LCS планувалося побудувати 55 судів. Остаточне рішення буде прийнято лише після всебічного аналізу і оцінки бойових характеристик вже побудованих зразків. Потім ВМС вибере кращий проект. У будь-якому випадку дату завершення цієї програми доведеться перенести набагато далі зазначеного в плані 2020 року.
підводні сили
Включають в себе 4 ПЛАРК ( «Огайо»), 52 багатоцільових ПЛА (45 «Лос-Анджелес», 4 «Віргінія» і 3 «Сі Вулф») і 14 ПЛАРБ ( «Огайо»).
Термін експлуатації атомних підводних човнів (ПЛА) в ВМФ США продовжений до 2040 року відповідно до загального плану розвитку. На той час планується прийняти на озброєння балістичні ракети нового покоління і підводні ракетоносці.
Згідно поточній програмі розвитку флоту до 2020 року військово-морським силам знадобляться ПЛА в кількості 48 одиниць. Але дана цифра не остаточна і може змінитися як в більшу, так і в меншу сторону.
Щорічно, починаючи з 2009-го, будувалося по одній багатоцільовий атомному підводному човні ( «Віргінія»). Остання буде здана в 2015 році. Ці ПЛА замінять частину човнів «Лос-Анджелес», практично витратили свій експлуатаційний термін. З 2011 року планувалося виділити з бюджету кошти для будівництва двох ПЛА щорічно, а до 2018 року - забезпечити військово-морський флот США 30-ю ПЛА подібного типу. Імовірність реалізації цього плану дуже висока.
допоміжний флот
В даний час представлений 10 судами тилового обслуговування і 32 рухомого. Крім цього, плавбаза ПЛА входить в категорію спеціалізованих судів, а плавбаза ПЛАРБ відноситься до ракетно-ядерним силам МБ. Зараз до складу флоту також входять 5 одиниць транспорту боєприпасів (нового виду «Льюїс енд Кларк») і постачання. Загальна чисельність ВМФ США (а саме кораблів) була вказана вище.
