Реалізація права
Поняття реалізації права є непростим. Важливо не тільки дати визначення реалізації, а й вказати її способи і методи. Взагалі ж варто відзначити, що з нею пов`язано багато важливих питань.
Що таке реалізація права? Під цим терміном прийнято розуміти процес здійснення будь-яких правових приписів, а також безпосереднє втілення даних розпоряджень у поводженні членів суспільства.
Реалізація права не зводиться виключно до зовнішнього прояву процесів правового регулювання, так як вона є ще й їх кінцевим результатом. Відзначимо, що вона може бути пов`язана тільки з тим поведінкою людей, яке відповідає певним розпорядженням, тобто є правомірним. Правомірність може полягати в дотриманні певних приписів (мова про дії) або про нездійсненні дій, визнаних неправомірними (мова про бездіяльність).
З усього сказаного можна зробити висновок, що реалізація норм права виникає при правомірному поведінці, протиправне ж поведінку з нею ніяк не пов`язане, так як при ньому норми права порушуються.
Її форми різні. Все залежить від того критерію, на підставі якого проводиться сама класифікація. Якщо брати в розрахунок правове становище правообразующего суб`єкта, то реалізація права може бути складною і простий. При простій все відбувається без втручання будь-яких державних сил. Складна ж пов`язана з діяльністю компетентних державних органів.
Проста реалізація права (також її називають безпосередній) ділиться на:
- дотримання норм;
- виконання норм;
- використання норм.
Використання - реалізація суб`єктивних прав, виконання - виконання обов`язків, дотримання - реалізація заборон.
Реалізація норм права може здійснюватися поза правовідносин або за допомогою створення будь-яких правовідносин. У першому випадку реалізація залежить від утримування від будь-яких дій, які заборонені. Здійснення правової заборони в повсякденності можна спостерігати тоді, коли суб`єкти правових відносин не виконують не дозволених прийнятим в країні законом дій.
Найчастіше заборона буває непомітним. Фіксація його відбувається не завжди. З цих причин юридичний характер заборони не завжди відчутний.
Як вже говорилося, реалізація права можлива і в формі активних дій. Мова про участь в мітингах, демонстраціях і так далі. Дана форма реалізації специфічна тим, що дія, що є правореалізующей, виходить з НПА, але юридично значимих наслідків при цьому не виникає.
Реалізація права, яка здійснюється за допомогою правовідносин, може бути розділена на цивільно-правову та адміністративно-правову. У першому випадку учасниками є приватні фірми, громадяни, організації і так далі. Пов`язана реалізація права з їх діями з приводу укладення угод, складання заповітів, здачі приміщень в оренду. Мова йде про цивільному праві, а значить, про тих правовідносинах, сторони в яких рівні.
У чому суть адміністративно-правової форми реалізації права? Тут одна сторона обов`язково повинна бути наділена державно-владними повноваженнями. В даному випадку спостерігається юридичне нерівність, а також супідрядне положення сторін. У такого роду правовідносинах за участю відповідальних працівників або держ. органи.
Можливий розподіл і за суб`єктним складом. Тут виділяють індивідуальну та колективну форму. Як приклад до першого випадку можна назвати оплату проїзду, складання заповіту, до другого - висновок колективного договору.
За зовнішнім прояву можна виділити форму пасивну й активну. За методом же можна виділити добровільне, а також примусове здійснення права.
