Свято-троїцький антонієві-димська монастир
Свято-Троїцький Антонієві-Димська монастир знаходиться в селі Червоний Броневик, що розташована в Боксітогорск районі Ленінградської області. Ця православна обитель належить Санкт-Петербурзької митрополії РПЦ. За двадцять кілометрів від неї знаходиться місто Бокситогорск, а в сімнадцяти - Тихвін. Антонієві-Димська монастир має багату історію заснування та існування - про це і піде мова далі.
Содержание
передання
Обитель, згідно з переказами, заснована в 1242 році на землях Новгородської республіки преподобним Антонієм, який був учнем Варлаама Хутинського. Установа відбулося офіційно, коли була подарована грамота князем Олександром Невським.
24 червня 1273 року (за іншими відомостями - 1224 г.) преподобний Антоній помер, його тіло поклали у кліросу в влаштованої ним же церкви. Мощі святого в 1370 році були знайдені нетлінними, їх поклали в цьому ж Антоніївському храмі відкрито в раку.
У 1409 обитель нібито повністю зруйнували під час навали на Новгородські землі хана Едигея (насправді Едигей не дійшов до Новгородської землі). Бачачи наближення ворога, насельники монастиря проспівали біля раки з мощами Антонія молебень і приховали їх під спудом, присипавши землею і поклавши кам`яну плиту. Церковне начиння, вериги, залізну капелюх і дзвони святого опустили на саме дно Димського озера.
XVI-XVII століття
З 1585 року, після того як шведами в 1578 році була розорена Валаамская обитель, її ченці переселилися в Антонієві-Димська монастир. Тут зберегли загальножительні Валаамские традиції. У 1618 р ченців перевели до Василівської обитель на Волхові.
У 1611 року розорення шведів піддався монастир. Війська Якова Делагард облогою не змогли взяти Тихвинскую Успенську обитель і свій удар обрушили на Димська. Братія неукріпленого монастиря не змогла чинити опору і розійшлася по навколишніх лісах. Келії і храми були спалені.
З благословення патріарха Філарета в 1626 році цар Михайло Федорович велів відновити Антонієві-Димська монастир. А в період царювання Олексія Михайловича, в 1655 році, в обителі працями ігумена Філарета був побудований перший храм з каменю.
У 1687 р Димська монастир згорів, а потім був заново відбудований.
У грамоті царів Петра Олексійовича і Іоанна Олексійовича від 21 червня 1692 р обитель вважалася приписної до Софійського дому.
Джерела ранньої історії монастиря
Відомості про заснування обителі містить житіє Антонія Димського, найбільш рання його редакція з дійшли до нас датується кінцем сімнадцятого століття. Швидше за все, в Димська монастирі житіє було складено з використанням місцевих переказів.
Друга, більш пізня редакція датується кінцем XVIII - початком XIX століття, і є, на думку дослідників, переробкою першої редакції за зразком житія преподобного Феодосія Тотемського.
У чому полягають причини незначності відомостей про ранню історію Димська обителі? У першій редакції повідомляється, що інформація не збереглася «від велія забуття і недбальства ... і від всяких військових людей знаходять, і буесть, і від колишніх пожеж».
Про подарованої 1243 р Олександром Невським на створення монастиря грамоті згадується в пізньої редакції житія Антонія. У ній же повідомляється про події 1409, 1611, 1626 рр., Хоча багато їх вважають легендарними, оскільки в інших джерелах немає вказівок на них.
1700-1919 роки
У 1764 році, в період секуляризації монастирських земель, знову скасували обитель, і соборний храм зробили парафіяльним. Ігнатій, архімандрит Тихвинского монастиря, в 1794 р звернувся до митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзькому Гавриїлу і поклопотався про відновлення обителі. Антонієві-Димська чоловічий монастир указом від 01.09.1794 р був знову відкритий з чернецький статутом, який митрополит власноручно склав та надіслав 11 жовтня 1795 р
9 квітня 1799-го імператор Павло Перший з державної скарбниці пожертвував на лагодження обителі дві тисячі соснових дерев.
У дев`ятнадцятому столітті монастир знову був оновлений. Більшість дерев`яних будівель замінили кам`яними. Працями настоятеля Амфілохія в 1839 році навколо обителі була побудована кам`яна огорожа зі Святими вратами і чотирма вежами по кутах. При ігумені Іларії в 1840 році був зведений одноповерховий братський корпус, а в 1846-м побудували двоповерховий настоятельскій корпус, де розташувалися кухня, братська трапезна і просфорня. У 1849 році звели двоповерховий паломницький корпус, а в 1850-м - льодовики, господарські споруди і квасоварні.
При обителі функціонувала парафіяльна школа, де навчалися діти з навколишніх сіл.
доходи
Монастир був трикласне і отримував щороку утримання у розмірі 85,71 руб. Його річні доходи в цілому не перевищували 110 руб. Городи, лугову землю, ріллі, дров`яної ліс мав в користуванні Антонієві-Димська монастир. І озеро, на береги якого колись прийшов преподобний Антоній у пошуках молитовного усамітнення, теж належало йому. Доходу сприяла проведена щороку в святкування дня пам`яті Іоанна Предтечі чотириденна Антонієвська ярмарок.
Число насельників, починаючи з тридцяти ченців Тихвінської обителі, в 1794 р оселилися тут, до 1917 року збільшилася до п`ятдесяти п`яти. У рапорті архімандрита Антонія (Димінського) від 1913 р повідомляється, що вся братія, за винятком кількох людей, погано себе вела. Більшість ієромонахів мали сім`ї, а настоятель налаштував навколишнє населення проти себе, і люди погрожували підпалом.
Останнім настоятелем монастиря, яким в терміновому порядку замінили батька Мефодія, зазначеного в рапорті, був ігумен Феоктист.
період закриття
У 1919 р обитель була скасована. Як розповідали місцеві жителі, щоб розігнати ченців, був пригнаний броньовик. Населений пункт на місці монастиря в пам`ять про ту подію перейменували в Червоний броньовик.
У приміщеннях обителі в 1921 році розташовувався притулок для людей похилого віку та інвалідів. У 1929 році тут утворили комуну з виробництва цегли, діяльність якої полягала в розбиранні монастирських веж і стін на цеглу для продажу.
До кінця 1930-х рр. Троїцький собор діяв в якості парафіяльного храму. В цей же період було знищено монастирське кладовище.
Після закінчення ВВВ в готелі і зберігся келійному корпусі організували школу трактористів, а потім в цих будівлях розташували психіатричну лікарню.
В останні десятиліття ХХ століття залишки обителі передали Бокситогорска комбінату «Глинозем». У монастирському прочан будинку розмістили санаторій-профілакторій заводу. Головний собор використовували під склад, а в 1956-1961 рр. його розібрали остаточно.
До початку 1990-х рр. від комплексу збереглися лише келійний двоповерховий корпус, остов чотириярусна дзвіниці собору, будівля парафіяльного училища, кілька господарських дерев`яних будівель, корпус прочан будинку.
відновлення обителі
На Димська озері біля каменя, де, якщо вірити переказам, молився святий Антоній, в 1994 році встановили дерев`яний чотириметровий хрест. Таке подія була приурочена до 770-річного ювілею з дня кончини Антонія і двохсотріччя другого відновлення обителі в 1794 р
Антонієві-Димська монастир 30 жовтня 1997 був переданий РПЦ і як скит приписаний до Тихвінської обителі.
У 2000 р почали відновлювати головний собор, роботи тривають до теперішнього часу. Стараннями ігумена Євфимія, настоятеля Тихвинского монастиря, в 2001 р в обителі відбулося друге знайдення мощей Антонія. До 2008 року вони перебували в Успенському соборі Тихвінської обителі, а потім були повернуті в Троїцький Антонієві-Димська чоловічий монастир.
На Димська озері в кінці дев`яностих років двадцятого століття звели дерев`яну каплицю преподобного Антонія, в 2011 році її замінили кам`яною каплицею. Крім того, була побудована купальня і облаштований берег.
6 жовтня 2008 р Антонієві-Димська монастир отримав статус самостійної обителі, його настоятелем був призначений ігумен Ігнатій.
Подвір`я в Санкт-Петербурзі
У 1893 р за проектом архітектора Н. Никонова для Санкт-Петербурзького Єпархіального Братства була зведена церква Покрова Пресвятої Богородиці. Вона має два престоли: внизу - мученика Воніфатія, а вгорі - Покрова Пресвятої Богородиці. 19 червня 2012 р церква отримала статус подвір`я Димська обителі. Перша служба в храмі мученика Воніфатія пройшла 11 серпня 2012 року.
Антонієві-Димська монастир: як доїхати
Обитель знаходиться в Боксітогорск районі Ленінградської області, в селі Червоний Броневик, п / о Галічний. Доїхати до неї можна з автовокзалу Санкт-Петербурга на Обвідному каналі. Необхідно сісти на рейсовий автобус, наступний до Пікальово або Бокситогорска, вийти на зупинці "Галічний", Після чого пішки пройти три кілометри.
