Адміністративне управління структурними підрозділами компанії і ціноутворення в ринковій економіці
Посилення комерційної самостійності підрозділів компаній вимагає відпрацювання системи взаємодій між ними і підприємством в цілому, між конкретним виконавцем і трудовим колективом, в якому він працює. Реалізація елементів комерційних відносин на рівні внутрішньовиробничих підрозділів підприємства змушує проводити дослідження, спрямовані на створення органу фінансового управління, що відповідає вимогам ринкової економіки.
Ціноутворення на світовому ринку, ринкові відносини на рівні внутрішньовиробничих підрозділів, вимагають формування наскрізної системи оподаткування підрозділів підприємства. Рішення зазначеного питання пов`язане з формуванням трансфертної ціни на продукцію і послуги даних підрозділів, будь то ціноутворення на ринку транспортних послуг або якому-небудь іншому і є виключно складним у зв`язку з необхідністю встановлення реального вкладу кожного підрозділу підприємства в отримання загального доходу. Особливо ціноутворення в ринковій економіці представляється там, де виникає питання встановлення частки доходу по найбільш дрібним підрозділам цеху (ділянкам, бригадам), що безпосередньо бере участь у виготовленні продукції.
Підвищення рівня реалізації економічної відповідальності безпосередніх виконавців робіт вимагає розробки системи пред`явлення господарських претензій структурних підрозділів один до одного і до конкретних виконавців.
Ціноутворення в ринковій економіці передбачає, що одним з найбільш важливих аспектів господарювання внутрішньовиробничих підрозділів є планування виробництва, яке доцільно розвивати в напрямку реалізації принципів ринкових відносин. Повинна бути змінена сама концепція планування шляхом поєднання адміністративних і економічних методів. При цьому увагу дослідників повинне бути спрямоване на відмову від таких основ планування та ціноутворення в структурних підрозділах підприємства, як витратний механізм, суб`єктивне регламентування нормативної бази. Ціноутворення в ринковій економіці має враховувати основні концептуальні напрямки розроблюваної системи планування та ціноутворення, які можуть грунтуватися тільки на принципах ринкового механізму, законі вартості, одним з проявів якого є облік суспільно необхідних витрат праці, комплексного використання конструктивно-технологічних характеристик продукції та організаційно-технічних факторів виробництва.
На думку одних авторів, в нових умовах самоврядування підрозділів, компанії повинні усувати директивне початок, жорсткість ієрархічного підходу до управління. На думку інших, відзначається, що при переході до переважно економічних методів менеджменту, що не відкидаються в принципі адміністративні методи.
Всупереч думці багатьох вчених-економістів, які пропонують в період трансформаційної економіки відмовитися від адміністративних методів, замінивши їх економічними, доцільним видається посилити адміністративні методи менеджменту, в той же час інтенсивно реалізуючи економічні.
Необхідно знайти оптимальне співвідношення між адміністративними та економічними методами менеджменту, що діють на рівні внутрішньовиробничих підрозділів підприємства і на основі цього симбіозу організовувати ціноутворення в ринковій економіці.
Для ефективного функціонування структурних елементів компанії за допомогою економічних методів менеджменту представляється доцільним надати їм всередині підприємства майнову, економічну і фінансову самостійність. Для цього потрібно виходити з таких теоретичних передумов:
- підприємство повинно забезпечити структурним підрозділам майнову самостійність і відповідальність (оренду, акціонування, створення малих підприємств);
- у взаєминах між підприємством і його структурними підрозділами повинні діяти адміністративні методи менеджменту в поєднанні з економічними;
- якщо певні функції можуть виконуватися як централізовано підприємством, так і його структурними підрозділами, їх виконання слід віддавати підрозділам;
- структурні підрозділи повинні повністю використовувати гнучке ціноутворення, кредитні взаємовідносини, інвестиції;
- взаємини підрозділів підприємства між собою в найбільшою мірою повинні будуватися на ринковій основі;
- необхідно підвищити якість менеджменту, маркетингу на рівні структурних підрозділів підприємства;
- підрозділи підприємства повинні поєднувати економічну відповідальність за результати праці з економічною зацікавленістю.
В даний час методи менеджменту на рівні структурних підрозділів великих промислових підприємств зазнають принципові зміни в бік посилення економічних аспектів і ослаблення адміністративних.
