Деякі рекомендації про те, як лікувати хронічний тонзиліт
Хронічний тонзиліт - це хвороба всього організму, яка характеризується неспецифічним запаленням мигдалин алергічної або інфекційної етіології.
На сьогоднішній день головною причинного хронічного тонзиліту є гемолітичний стрептокок групи А, але останнім часом при бактеріологічному обстеженні мазка мигдалин були виявлені і інші мікроорганізми, такі як: стафілококи, пневмококи, анаеробні бактерії, віруси, грибок. Найнебезпечнішим для організму людини залишається стрептокок групи А, так як структура його мембран схожа з структурою багатьох тканин нашого організму і, коли імунна система виробляє антитіла проти даної бактерії, антитіла не здатні відрізнити тканини організму від стрептокока, вражаючи різні органів.
Причину виникнення хронічного тонзиліту практично до сих пір не можуть з`ясувати до кінця. Є теорія, що хронічний процес встановлюється після кількох нападів ангіни, в інших випадках вважається, що хронічний процес розвивається з самого початку, проходячи гострий період і ремісію. Інші вчені вважають, що людина набуває інфіковані мигдалини ще з самого народження.
Питання про те, як лікувати хронічний тонзиліт задає собі практично кожен отоларинголог, так як дане захворювання вкрай складно лікувати. Пацієнти, змучені сотнями ліків, постійними загостреннями ангіни мимоволі задають собі питання про те, а чи можна вилікувати хронічний тонзиліт? В освіті хронічного тонзиліту грають велику роль такі фактори як: загальний стан людини, його резистентність до навколишнього середовища, вірулентність бактерії і багато інших чинників. Тому встановлюється комплексне лікування. Щоб повністю вилікувати хронічний тонзиліт, ліки повинні впливати на локальному рівні, а також і на весь організм. Для повного лікування використовують медикаментозний метод і хірургічне втручання. Вибір того чи іншого методу залежить від стадії компенсації тонзиліту.
Медикаментозне лікування використовується в наступних випадках:
- компенсована форма тонзиліту;
- транзиторна форма хронічного тонзиліту;
- некомпенсований тонзиліт, в разі якщо пацієнт відмовляється від хірургічного лікування, або просто пацієнт не придатний для операції через стан здоров`я
Медикаментозне лікування слід проводити систематичними курсами по 2 - 3 рази на рік. Проводиться промивання лакун антисептичним засобом (1% розчин диоксидина, 1: 5000 фурациліну або 0,01% - 100 мл мірамістину, хлоргексидину і інші). Після того як проводиться промивання лакун, мигдалини обробляються люголем, можна використовувати різноманітні спреї для горла. Медикаментозне лікування проводиться і на рівні всього організму, для цього пацієнтам вводять вітамін С по 0,3 - 0,5 три рази на день протягом місяця. Вводяться Антіалергенний препарати (супрастин, дімідрол, Піполфен), наприклад дімідрол слід приймати по 0,05 г, або одну таблетку 1 - 2 рази на день. Такий курс лікування проводиться протягом 10 - 15 днів і повторюється 2 - 3 рази на рік, в основному взимку, навесні і восени. Також слід стежити за температурою їжі, слід пити велику кількість теплого чаю (слід уникати холодні і гарячі страви). В періоді ремісії пацієнтові призначають фізіопроцедури. Також важливо, щоб в організмі були вилікувані всі існуючі хронічні процеси, так як вони можуть бути причинного нових загострень. Призначаються препарати, які підвищують імунітет і резистентність організму до зовнішнього середовища (пірогенал, рибомунил, тонзінал, тонзилгон).
Антибіотики використовуються тільки при загостренні захворювання - АУГМЕНТИН, цефаклор, цефтриаксон та ін. Краще за все перевірити, до яких препаратів бактерії більш уразливі.
Так як лікувати хронічний тонзиліт не завжди вдається медикаментозним методом, лікар вдається до хірургічного втручання. Є деякі пункти, за якими лікар часто орієнтується, для вибору пацієнта до амігдалектоміі (тобто вирізання мигдалин):
- 3 ангіни протягом одного року, що тривають три роки поспіль;
- 4-5 випадків ангіни протягом року, 2 роки поспіль;
- більше 6 випадків загострення хронічного тонзиліту протягом одного року;
- поява периферичних ускладнень;
- перітонзілярние абсцеси.
Ці фактори показують на некомпенсовану форму тонзиліту. У таких випадках вже не ставиться питання про те, як лікувати хронічний тонзиліт, а приступають негайно до амігдалектоміі, тобто повного видалення мигдалин. Операція дозволяє знизити ризик ускладнень, які могли б з`явитися без хірургічного втручання. Якщо ж ускладнення вже присутні (ревматизм, гломерулонефрит, кардиопатия, перітонзілярний абсцес і ін.), Після видалення мигдалин протягом цих захворювань поліпшується і легше піддається лікуванню.
Хронічний тонзиліт - це серйозне захворювання, що приводить дуже часто навіть до інвалідизації людини, якщо він вчасно не проводить лікування. З`ясовано, що гемолітичний стрептокок групи А може бути причинного близько 130 захворювань, що мають найчастіше аутоімунний характер, це означає, що навіть якщо бактерія повністю удаленна з організму, хвороба, викликана нею, буде продовжувати бути присутнім. Стандартні правила про те, як лікувати хронічний тонзиліт практично не існують, в більшості випадків лікування підбирається індивідуально.
