Адміністративна юрисдикція
Юрисдикція - це коло повноважень спеціального органу з питань виконання оцінки певних фактів, вирішення спорів і застосування санкцій, передбачених на законодавчому рівні. Основним джерелом в області державного управління вважається специфічний суперечка, який виникає між сторонами. Ці сторони (суб`єкти адміністративної юрисдикції) вимагають врегулювання конфлікту за допомогою адміністративних правових норм. Зазначені суперечки виникають тільки у випадках, коли у одного боку створюється уявлення про те, що її інтереси і права порушуються. Зазвичай в даному випадку ініціатива виходить від сторони, яка відчуває на собі вплив владних повноважень.
Адміністративна юрисдикція передбачає відповідне виробництво. Підставою до його початку служить звернення сторін виникли відносин в уповноважений орган. Адміністративно-правові спори ґрунтуються на індивідуальних справах, які розглядаються в судовому порядку.
Адміністративна юрисдикція являє собою діяльність, встановлену законодавчими положеннями. Ця діяльність здійснюється уповноваженими органами та їх посадовими особами. Адміністративна юрисдикція передбачає вирішення індивідуальних адміністративних справ і застосування відповідних санкцій.
Законодавчі норми формують рамки зазначеної діяльності. Адміністративно-процесуальні положення, крім того, служать правоохоронним цілям, забезпечуючи в сферах держуправління стабільний порядок, здійснюючи захист суспільних відносин адміністративно-правового характеру. Таким чином, діяльність зазначеної галузі включає в себе не тільки захист, а й реалізацію правових норм.
Адміністративна юрисдикція має виняткове право, зреалізований у функціях виконавчих органів, чия діяльність здійснюється не стільки в судових, скільки в адміністративних межах.
При цілісному розгляді предмета необхідно врахувати неоднаковість поширення повноти повноважень. Так, не всі виконавчі органи абсолютно уповноважені вести адміністративно-юрисдикційну діяльність. Як правило, їх функції пов`язані з реалізацією влади дисциплінарного характеру, дозволом цивільних скарг. При цьому правомочності щодо вирішення справ по адміністративним правопорушенням, застосування впливу закріплюються за всіма суб`єктами, які мають своє адміністративно-юрисдикційну право або підвідомчість.
Предметом розглянутих повноважень вважається комплекс соціальних відносин, які складаються по ходу вирішення конфліктів.
Метод, властивий адміністративної юрисдикції, визначається відповідно до її предметом. При цьому предмет характеризує безпосередньо виникають відносини. Метод же характеризує в даній галузі вольову сторону, властиву регулятивним властивостям.
Для методу адміністративної юрисдикції характерні деякі ознаки. Зокрема, до цих ознак відносять:
- Юридичний статус учасників.
- Факти, які ініціювали суперечка.
- Характер обов`язків і прав.
- Захищеність прав учасників - суб`єктів конфлікту.
В основі зазначеного методу лежить аналіз і вивчення основних закономірностей і властивостей розглянутої діяльності держави, що формуються в її рамках суспільних відносин, правових норм, які забезпечують регулювання зазначених відносин.
Адміністративно-правовий метод наділений рядом особливостей. Конфлікти, які виникають, вирішуються у відповідному порядку. При цьому застосовуються адміністративні норми. Крім того, вирішення ситуації може здійснювати сам учасник, вищестояща особа. В крайньому випадку, адміністративні спори вирішуються в судовому порядку.
