Афганський державний діяч мухаммед наджибулла: біографія, історія та життєвий шлях
Відданий багато разів, Мохаммад Наджібулли знайшов в собі сили не зрадити свій народ і свою країну. Страшна кара колишнього президента шокувала не тільки його прихильників, а й ворогів, обурила весь афганський народ.
Содержание
біографія
Мохаммед Наджібулли - державний діяч, президент Афганістану з 1986 по 1992 рік. Народився в селі Мілан, біля міста Гардез, 6 серпня 1947 року. Його батько Ахтар Мохаммад працював в консульстві Пешавара, дід - вождь племені Ахмедзаі. Дитинство Мохаммад Наджібулли провів поблизу пакистано-афганського кордону, там же закінчив гімназію.
У 1965 році Наджібулли вступив в демократичну партію і очолив нелегальне демократичне суспільство студентів. У 1969 році його заарештували за заклик народу до підготовки повстання, участь в демонстраціях і страйках. У 1970 року він знову був заарештований, на цей раз за образу Сполучених Штатів Америки і дії, що суперечать нейтралітету країни. Під час демонстрації він зі студентами закидав яйцями машину Спіро Агню - віце-президента Сполучених Штатів.
перше вигнання
У 1975 році Мохаммад Наджібулли закінчив медичний університет в Кабулі, після чого ще більше зосередився на діяльності партії, в 1977 році його призначили членом ЦК Народної Демократичної Партії Афганістану. Після революції в Сауре він очолив революційний рада і партійний комітет в Кабулі. Але розбіжності всередині партії змусили його виїхати зі столиці, Наджібулли був відправлений до Ірану в якості посла. Але в жовтні 1978 року його зняли з посади і позбавили громадянства, внаслідок чого Мохаммад Наджібулли був змушений виїхати до Москви, де переховувався до грудня 1979 року народження, поки радянські війська не увійшли на територію Афганістану.
Повернення на батьківщину
Повернувшись в країну, Наджібулли почав керувати службою безпеки, збільшивши її штат до тридцяти тисяч співробітників, до цього в службі безпеки працювало всього 120 чоловік. Однак і тут йому не давали спокійно працювати, багато організацій, в тому числі «Міжнародна амністія», звинувачували його в причетності до незаконних арештів, тортур і в порушенні прав людини. Але ніяких доказів звинувачень не було, під час його служби в ХАД не було такого масового терору і винищення власного народу, як за правління Аміна.
Афган: Мохаммад Наджібулли - президент країни
30 листопада 1986 року Наджібулли був обраний президентом Афганістану. Але з його приходом до керівництва країною в партії знову почався розкол: одні підтримували Кармаля, інші - чинного президента. Щоб хоч якось примирити ворогуючі сторони, в січні 1987 року прийняли декларацію «Про національне примирення». Декларація наказувала завершення активних бойових дій і врегулювання конфлікту шляхом мирних переговорів.
У грудні 1989 року, через лічені дні після того, як вивели радянські війська з Афганістану, моджахеди почали наступ на Джелалабад. Мохаммад Наджібулли оголосив надзвичайний стан в країні. 5 березня 1990 року почався суд над арештованими халькістов. У відповідь на це міністр оборони країни Шахнаваз Танай організував збройний заколот. Сховавшись в одному з бункерів, Мохаммад Наджібулли віддав наказ про придушення заколоту, до початку березня опір було придушено. Організатор заколоту біг в Пакистан, де згодом приєднався до банди Хекматіяра.
Зрада з усіх боків
У 1990 році Шеварднадзе запропонував ліквідувати Комісію по роботі в Афганістані, його рішення схвалили, разом з цим припинили поставки озброєння. Таким чином, країна залишилася без підтримки СРСР, а разом з нею і президент Наджібулли Мохаммад. Політологія - наука мінлива і непостійна, наступний удар був нанесений США. У 1991 році Джеймс Бейкер підписав указ про припинення постачання зброєю та боєприпасами конфліктуючі сторони в Афганістані. Це сильно ослабило вплив Наджібулли. 16 квітня 1992 року Наджібулли передав свій пост Абдур Рахім Хатефу, який тимчасово виконував обов`язки президента. А вже в квітні того ж року генерал Дустум організував переворот, який привів моджахедів до влади.
Восени 1992 року генерали Хекматіяра і Масуд звинуватили один одного в зраді і, залишивши військову техніку і склади озброєння, покинули Кабул. Тоді ж СРСР ліквідувало своє посольство в Афганістані. Наджибулле і його прихильникам пропонували політичний притулок ряд країн, в тому числі Росія і США, але він вирішив залишитися в Кабулі, не бажаючи кидати країну в такий складний час.
Перед захопленням міста він встиг переправити дружину з дітьми і сестрою в Делі. У Кабулі залишилися його брат Шапур Ахмадзай, начальник охорони Джафсар, начальник канцелярії Тухі і Наджібулли Мохаммад. Життєвий шлях змусив колишнього президента країни ховатися в індійському посольстві, а потім в представництві ООН. Уряду країни, постійно мінливі в 1995 і 1996 роках, вимагали видати Наджібуллу. Тим важче було удар, нанесений від колишніх союзників. Козирєв (міністр закордонних справ) заявив, що Москва не хоче мати ніяких справ з залишками минулого режиму в Афганістані.
Останній герой
26 вересня 1996 року таліби захопили столицю Афганістану Кабул, Наджібуллу і його прихильників вивезли з представництва ООН. Йому запропонували підписати документ про визнання пакистано-афганського кордону, але він відмовився. Після жорстоких тортур був засуджений до смерті колишній президент Мохаммад Наджібулли. Страта відбулася 27 вересня, Наджібуллу і його брата прив`язали до машини і протягли до президентського палацу, де потім повісили.
Поховати Наджібуллу за звичаями ісламу таліби заборонили, але народ все ще пам`ятав і поважав його пам`ять: люди в Пешаварі і Кветті потайки читали по ньому молитви. Коли його тіло все ж передали Червоному Хресту, плем`я Ахмадзай, в якому його дід був вождем, поховало його в рідному місті Гардезі.
На дванадцяту річницю смерті Наджібулли вперше зібрали мітинг, щоб вшанувати його пам`ять. Глава партії Афганістану «Ватан» Джабархел висловив припущення, що Мохаммада Наджібулли вбили вороги і противники народу за наказом ззовні. Проведений у 2008 році опитування жителів показав, що 93,2% населення були прихильниками Наджібулли.
