Партизан (железняков валерий): біографія, стратегія в рулетку
Валерій Львович Железняков, відомий також як Партизан, - один з кращих професійних гравців в карткові ігри в Росії. Про його манері гри ходять легенди, його знають не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Валерій Железняков - доктор фізико-математичних наук і професор університету МФТІ. Все своє життя присвятив вивченню теорії ігор і теорії ймовірності. 
Содержание
Загальна біографія
Партизан (Железняков) з`явився на світ 23 серпня 1941 року в місті Горькому. Достовірних даних про те, в якій родині народився майбутній картковий профі, немає, і з цього ми можемо зробити простий висновок: чоловік, як і вся його родина, ніколи ніде не світився, тобто був звичайним середньостатистичним дитиною в дитинстві і таким же звичайним в студентські роки хлопчиною. Але звідки тоді до цієї людини прийшла всесвітня слава? Яким чином він так легко пробився на арену знаменитості, і, головне, чи хотів він цього? Судити можна лише за тими нечисленним фактами, які вдалося відшукати. І ось один з них: таке незвичайне прізвисько Железняков отримав завдяки пісні під назвою «Матрос-партизан Желєзняк». Як видно, прізвище Валерія Львовича і та, що в пісні, схожі. Звідси гравець і взяв собі псевдонім.
Ранні роки
Як і будь-який інший чоловік, Валерій Железняков (Партизан) навчався в університеті. Причому не в аби якому закладі, а в уже поважному в той час МГУ. Володіючи неабиякими здібностями в області арифметики, математики та математичного аналізу, хлопець вступив на фізико-математичний факультет. Там він мало не старанніше всіх вчився і був душею студентської компанії, яка часто любила пограти в карти та поміркувати на тему нелегкої студентської частки. Але, як не дивно, в ті роки Железняков ще не грав в карти: його першої пристрастю були шахи, які, цілком можливо, і допомогли йому створити в собі мислячу на кілька пунктів вперед особистість, з гострим розумом і вміє добре аналізувати будь-яку ситуацію. Так би йому і бути чемпіоном в шаховому турнірі від свого університету, та тільки доля, як завжди, розпорядилася інакше ...
Переломний момент
Історія здається настільки зрозумілою, такою простою на перший погляд, що просто не віриться: один указ зумів змінити життя не тільки однієї людини, але, можливо, сотні інших людей.
Будучи на першому курсі свого університету, Валерій Железняков застав наймасштабнішу перевірку студентських гуртожитків за останні кілька років. Напередодні того дня з дому йому прислали велику банку вишневого варення, і саме в той день вічно голодному студенту закортіло її відкрити ... Ось тільки не варто було залишати її у відкритому вигляді прямо під ліжком, хоча в будь-якому іншому місці суспільство голодних, немов вовки, студенти не залишило б від варення ні сліду.
Коли до нього в кімнату увійшла комісія, Железняков лише встиг звично сунути банку під ліжко, ось тільки хто ж очікував, що її спробують витягти шваброю - причому самим нахабним чином. Глава комісії, доцент Синьків, само собою, потрапив в зону ураження: його нові блискучі туфлі виявилися повністю вимазаними вишневим, приторно солодким сиропом. Доцент велів виселити хлопця з гуртожитку, і саме з цього моменту починаються його пригоди в світі цифр, карткових сорочок і зриву великих грошових сум ...
Перші кроки в світі азарту
Ні, не варто думати, що виселення з гуртожитку означає повне виключення Железнякова як студента з університету - його просто перевели в іншу будівлю, в інший корпус. І тут майбутній гравець побачив зовсім інший світ - світ розваг. Студенти цього корпусу були справжніми любителями ігор в карти, тому їм абсолютно не в тягар було навчити грі новоприбулого Валеру, щоб його участь зробило кін ще цікавіше.
Через два тижні з того дня Железняков вже був чемпіоном в карткових іграх серед студентів свого власного університету, ще через деякий час, буквально через рік, він став знаменитий своєю грою у всій Москві.
переваги карткового "гуру"
Трохи людям, знайомим з цією людиною особисто, відомо, чому що лаври переможця і захоплені відгуки отримує саме Партизан. Железняков Валерій Львович був дуже розумною людиною, причому в найширшому сенсі цього слова. Він не просто мав глибокі пізнання практично у всіх розділах математики (особливо в теорії ймовірності та в усьому, що з цим пов`язано), він був приголомшливим практиком, який з вмілої гостротою застосовував в житті, здавалося б, зрозумілі лише йому одному підрахунки.
А які таємниці ще міг приховувати Партизан? Железняков, відверто кажучи, нічого і не від кого не приховував, люди і так самі все бачили. Він був проникливий, мав просто феноменальною пам`яттю, до того ж в розумі міг зробити арифметичні дії з неймовірно великими числами. Ні краплі не шахраюючи, ця людина примудрявся грати на різних ставках, від 10 і до 1000. І програючи менше, він завжди залишався з великим в кишені. Саме за це після кількох років успішної діяльності його перестали пускати в великі казино не тільки нашої країни, а й світу. Таких людей, які були потужними аналітиками і проникливими теоретиками, дуже не любили фірми, які заробляють на людському азарті. Рулетка, «однорукий бандит», навіть проста лотерея, яку ну ніяк неможливо було передбачити (і це не беручи до рахунок карткові ігри), - все це, завдяки уважності, влучності, гостроті розуму Железнякова завжди приносило йому великий куш.
Лічильники в ігровому світі
Раз вже мова зайшла про те, як ставляться гральні заклади до таких ось унікальним людям, здатним не просто програвати свої гроші, але робити це з прибутком для самих себе, то варто заглибитися в цю тему.
Железняков Валерій Львович - математик, як уже говорилося - ніколи не відчував бажання обібрати не те що людини, але навіть сам заклад до нитки. Він міг заздалегідь прорахувати в розумі купу комбінацій, які обіцяли б йому позитивний результат. Саме за цю рису його, як і інших таких же геніїв, називали «лічильником» - тим, хто і справді вміло вираховував усі ходи, не дивлячись на дії рулетки або круп`є.
чорні карти
Лічильників мало того що не любили, їм ще й забороняли грати. Відносно чого завгодно - від карткового «Дурня» і до Блек-Джека - власники казино розуміли, що в будь-якому випадку саме вони зазнають збитків. Спеціально для таких небезпечних гравців в ігровий світ були введені якісь «чорні карти» - запорука збереження коштів казино, оскільки завдяки таким картам людей, чиї імена були на них записані, і на кілька метрів не підпускали до грального столу.
Железнякова було видано понад 20 чорних карт в різних казино різних міст світу.
Турнір в підкидного «Дурня»
У 1997 році, якщо бути більш конкретним, 3 грудня, відбулося змагання, перевернуло з ніг на голову життя чоловіка. Йому кинули виклик. І не хто-то там, а справжній кратний чемпіон по грі в підкидного «Дурня» - Альберт Міннуллін. Все дійство мало проходити на території готелю «Космо», причому всі витрати, а також грошовий приз рішуче взяли на себе організатори заходу. А за приз коштувало боротися - власники готелю пропонували в якості нагороди $ 25 000 тому, хто здобуде в турнірі перемогу. Грали до того моменту, поки у одного з учасників не буде 15 перемог. Йшов запеклий протистояння, причому останню партію Железнякова довелося грати на повністю переглядаються картах (вплив і дружба Міннуллін зіграли свою роль). Але навіть це не завадило йому вирвати перемогу і стати чемпіоном гри в підкидного «Дурня» в 1997-1998 роках.
Обходячи покер стороною
Будучи сильним гравцем у всіх карткових іграх, Железняков не любив тільки ... покер. Можливо, на думку прийде питання: чому? Але і на цей рахунок може продемонструвати свою думку Партизан. Железняков стверджував, що для того, щоб грати в покер, зовсім не потрібно бути надрозумні, не потрібно перетасовувати в голові безліч комбінацій. Як і будь-якої людини з математичними нахилами, Железнякова виводила з себе необгрунтованість виграшу, його незрозумілий розклад. До старості Валерій Железняков повторював, що для того, щоб обіграти навіть дуже сильних гравців в покер, можна бути новачком в картковому справі, бо гра ця зав`язана не так на стратегії і розгадуванні намірів, а на удачу. Так, все так просто, і саме тому теорія про те, що можна пояснити майже все на світі, терпить фіаско. Чоловік вважає, що азартні ігри аж ніяк не безглузді - вони повинні бути такими, щоб реально було над чим подумати, щоб "розворушити" свій розум. Та ж стратегія Валерія Железнякова в рулетку - там, де, здавалося б, неможливо передбачити події, він це робить.
Лудомания: хвороба чи ..?
Занадто багато суперечок не тільки в гральному світі, але і в звичайному ходить про те, чи є ігроманія (лудомания по-іншому) справжньою хворобою, що вимагає якогось лікування або навіть прийому ліків. Железняков Валерій Львович, біографія якого буквально рясніє іграми в самих різних "царства азарту", Має свою думку з цього приводу.
Він все життя вважав, що ігроманія - це зовсім не хвороба, а, скоріше, недотримання внутрішніх моральних підвалин, коли можливість зупинитися є, але нею ніколи не скористаються. Безвідповідальність людей, їх легковажність щодо власного майбутнього - ось що насправді призводить людей до закладів азартного характеру.
Інтернет-казино і їх потрібність
Якщо говорити про ігроманії, то не варто забувати, що люди, бажаючи задовольнити спрагу азарту, можуть навіть не виходити з дому. Для таких ледачих і одночасно «завзятих» гравців і існують спеціальні інтернет-платформи, які іменуються інтернет-казино. Однак, на думку Железнякова, на піку своєї популярності такі види просажіванія грошей довго не затримаються. Інтернет-казино - місця не тільки для ледачих, але і для що не поважають себе гравців. Є превелика різниця: грати в професійному казино, пристойно одягненим і з легкої усмішкою на губах, при погляді запобігливих офіціантів і милих офіціанток, або ж грати вдома. Зрозуміло, в домашньому вигляді, напівроздягненим і з не дуже який зачіскою на голові. Професіонал однозначно піде сам до грального закладу.
Співпраця з телебаченням
А ось ще більш цікавий факт з біографії того, хто іменує сам себе не інакше, як Партизан. Железняков пару раз брав участь в гострих сюжетах для телевізійних передач. Одним з найбільш його яскравих виступів є вихід в якості опонента в проекті «Доброго ранку», де вирішили знімати сюжет про ігрозалежних. Зрозуміло, Железняков намагався, як міг, донести до народу хоч дещицю правди про те, що азарт - не хвороба, яку треба лікувати, але справа, яке затягує і з якого потім складно вибратися.
На жаль, в ефір потрапило лише кілька фраз самого «гуру» карткового майстерності, і найбільше було вставлено фраз опонента Железнякова, який був затятим борцем за ЗСЖ. В засмучених почуттях Валерій пішов зі зйомок. І все-таки через деякий час він був знову запрошений на програму з Андрієм Малаховим, на яку не потрапив через щільний графік ігрових партій в інших країнах світу.
Ставлення до екстрасенсів
Ще один дивовижний факт з біографії Железнякова. Йдеться про повну його скептицизмі щодо такої науки, як екстрасенсорика. Безумовно, важко зрозуміти, що все, що відбувається тобі не сниться, а цілком реально, ось тільки любителів чітких відповідей на питання це дратує ще більше, ніж округлення числа "Пі" до 3.
Одного разу Железняков навіть уклав суперечку з одним з екстрасенсів, щоб вивести того на чисту воду. Ніхто не знає результатів парі, ясно було одне: обидва зненавиділи один одного ще більше, плюс Партизан був готовий розлучитися з життям, якщо програє. Всерйоз це було чи ні - невідомо ...
Останні роки життя
До сих пір здоровий, як бик, Валерій Железняков до 2010 року помітив погіршення самопочуття. У чоловіка почалися проблеми з серцем, однак він все так же любив подорожувати по новим казино: в деяких грав сам, в інших - дивився на гру, не беручи в ній участі. У будь-якому випадку герой нашої розповіді не розлучався з казино до самої своєї смерті. Валерій Львович Железняков помер в 2015 році, 6 вересня.
Світ буде вічно пам`ятати людини, повністю зламав стереотипи про те, що гравці в казино - цілковиті обманщики.
