Ходжалинська трагедія. Річниця ходжалинської трагедії
Як би не страшне те визнавати, але такі страшні соціальні явища, як національна ненависть і геноцид існують і в наш час. Яскравим прикладом тому служить кривава Ходжалинська трагедія. Це була розправа, вчинена вірменськими військами в тисяча дев`ятсот дев`яносто другому році над жителями маленького селища, яке розташовується в чотирнадцяти кілометрах на північний схід від міста Ханкенді. Та обставина досі в пам`яті дуже багатьох скорботних, і щорічно жителі Республіки Азербайджан
Содержание
Ходжалинська різанина
Чисельність цього поселення була зовсім невелика, близько семи тисяч осіб. Лютневої ночі, з двадцять п`ятого на двадцять шосте, абсолютно несподівано озброєна вірменська армія за підтримки мотострілецького підрозділи РФ віроломно напала на мирне місто. Спочатку містечко було оточене, а потім без попередження по ньому був відкритий вогонь з важких військових знарядь, селище виявилося практично повністю обійнятим полум`ям. Ті, хто вцілів під час обстрілу, були змушені покинути свої будинки, все нажите майно і бігти. Вже до п`ятої ранку місто належало вірменам, точніше, ті руїни, що догоряли на місці селища.
Але на цьому біди ходжалінцев не закінчилися: їх, втекли з місця трагедії в ліс і в гори, вистежували і намагалися добити. Вціліли далеко не всі. Молоді дівчата і жінки потрапили в полон, багато хто з них були буквально замучені до смерті. Чоловіків і дітей же в основному відразу вбивали. Ходжалинська трагедія для багатьох освічених сучасників була справжнісіньким шоком.
страшні зведення
За статистичними зведеннями, для Азербайджану Ходжалинська різанина закінчилася наступними втратами: Шістсот тринадцять чоловік були вбиті, з них сто шість жінок, шістдесят три дитини і сімдесят людей похилого віку. П`ятдесят шість чоловік були вбиті з особливою жорстокістю. Деякі були позбавлені кінцівок, з деяких трупів була здерта шкіра, знаходили пізніше і останки заживо спалених людей. У деяких людей були виколоті очі (навіть у дітей дитячого віку), у жінок, які чекають дитину, ножами були розпороті черева. Про долю ста п`ятдесяти чоловік до цих пір нічого не відомо.
Після цієї трагедії в Ходжали цілих вісім сімей було знищено повністю, двадцять чотири малюка залишилися повними сиротами, а сто тридцять дітей втратили одного з батьків.
День пам`яті
Після цього вийшов наказ Президента Республіки про те, щоб даний скорботний день в історії країни запам`ятався як "День Ходжалинського геноциду і національної жалоби". Про це пізніше були оповіщені всі організації міжнародного рівня. І з тих пір кожен рік в цю сумну дату кожен житель Республіки Азербайджан чує звернення президента до народу, і в пам`ять про цю трагедію витримує хвилину мовчання.
«Меморіал»
Правозахисна організація з такою назвою пізніше намагалася розібратися в тому, що відбувається. Нею було проведено докладне дослідження місцевості, де розгорталася трагедія в Ходжали, для відновлення тих подій. Велика частина жителів міста відразу ж після початку обстрілу постаралася вийти з оточення по двох головних напрямках:
1. Вздовж берега річки, яка протікала в межах міста. Цю дорогу, як пізніше запевняли вірменські представники, було вирішено надати жителям для вільного відходу (але з статистики видно, що «вільного коридору» як такого не було, людям доводилося рятувати свої життя і на цьому шляху).
2. Через північний край поселення, там був зручний відхід до лісу, в якому багато і збиралися сховатися від біди. Цим шляхом скористалося меншість.
За найостаннішими зведеннями, статистика підрахунку загиблих не точна, реальні цифри, на жаль, в рази вище. Вірменські представники відмовилися надати свої відомості і взагалі хоч якимось чином прокоментувати ситуацію.
Як повідомила правозахисна організація «Меморіал», ті, хто скористався першим відхідним шляхом вздовж річки, були безжально обстріляні. Як повідомляють вірменські представники, це сталося лише в силу того, що люди були озброєні. Справедливо буде зауважити, що озброєні люди серед відступаючих насправді були. Це захисники з міського гарнізону. Але обстрілювати їх теж абсолютно нелюдяно, вони, за словами очевидців, агресії зовсім не виявляли, вірмени потрапляли і в мирне населення, яке бажало лише одного: скоріше сховатися від загарбників.
Також «Меморіал» намагався підрахувати, скільки ж людей замерзло на смерть в цю холодну зимову ніч. Багато вискочили з будинків, одягнувшись наспіх, у що було можливо. Тікали адже, покидавши все, бажаючи лише врятувати себе і дітей.
Було багато і тих, хто потрапив в полон. Пізніше вони повернуться на батьківщину, але дуже багато - з втраченим здоров`ям і порушеною психікою. У полоні опинилися здебільшого дівчата і діти. Повернулися пізніше розповідали, що багатьох полонених розстріляли. Ця подія ніяк інакше не назвати, як Ходжалинська трагедія.
З місця подій ...
Тільки через два дні, використовуючи два вертольоти, російські і азербайджанські репортери змогли дістатися до цієї місцевості. Їх статті чіпали за душу не одне покоління. Найсвіжішими враженнями, наповненими жахом і нерозумінням, ділилися з усім світом ці відважні люди. Їх вертольоти теж були обстріляні, вдалося винести з цього страшного бойовища лише чотири тіла.
З висоти пташиного польоту була видна вся масштабність трагедії, на пожовклим траві, покритою тонким шаром снігу, суцільно лежали тіла убитих людей. Їх було дуже багато, і в цій масі то тут, то там лежали тіла жінок, дітей і людей похилого віку. За що постраждали ці люди? Нічого поганого вони не зробили. Та й бігти адже намагалися до азербайджанському кордоні, як би здаючись, не проявляючи ніякої агресії.
Ходжалинська трагедія. Політика й суспільство
По всьому світу в газетах писали про Ходжалинської різанині. А по-іншому ця подія і не назвати, беззахисні і ні в чому не винні люди були не просто розстріляні, а по-звірячому вбиті. справжнє злочин проти особистості, справжній геноцид. Приїжджаючи потім на це місце, західні ЗМІ ділилися переживаннями про те, що трапилося на всіх каналах.
А в російській газеті «Известия» в дуже страшних подробицях були описані Ходжалинська трагедія і її наслідки. Як живих людей, які добровільно вирішили стати заручниками, обмінювали на тіла загиблих. Але тільки що це було за видовище! Родичі отримували трупи з відрізаними частинами тіла, зі знятою шкірою, без очей і т. д.
Міжнародна оцінка
ООН, Порада Європи і ОБСЄ з крайнім осудом поставилися до того, що сталося, визнавши дії вірменської сторони злочинами проти людства. У багатьох доповідях звучало слово «геноцид». Лідери цих організацій звернулися через засоби масової інформації до сім`ям загиблих з висловленням співчуття.
Але найголовніше, що навіть після стількох років трагедія ця не забута. День пам`яті і хвилини мовчання нагадують всім жителям Республіки про те, що колись їхні співвітчизники стали жертвами війни. Річниця Ходжалинської трагедії відбулася не так давно, і знову зі сльозами на очах азербайджанці згадували той страшний лютий. Та й не тільки вони, весь світ сумує нарівні з громадянами Азербайджану.
Ходжалинська трагедія - трагедія ХХ століття, яку ще довго не забудуть нащадки загиблих.
