Гранчаки - народний символ застіль і помічник по господарству
З 1950-х років гранований стакан став одним з головних "народних" символів Радянського Союзу, а після його розпаду - предметом нескінченної ностальгії. Чи не втратили, втім, свого практичного застосування: як неодмінний супутник малих і великих застіль і як мірна ємність, яка завжди під рукою. Гранчаки - універсальні вироби. З густим шлейфом легенд, наступних за ними. Спробуємо розібратися, що в історії гранчака є істиною, а що - красивою, але казкою.
Вже точно легенда - історія про подарунок відомого володимирського склодува Юхима Смоліна царю Петру I. Випивши з товстостінного гранчака зелена вина, той що є сили вдарив ним об землю, крикнувши: "Склянці бути!" Гранчак візьми та й розлетиться на друзки. Але ж клявся ж склодув, що не б`ється! Втім, все обійшлося. Оскільки ж свита "перевела" слова царя - "склянки бити!", Звідси, мовляв, і пішов звичай після випивки розбивати на щастя посуд.
Зразки скляного посуду XVII століття, в тому числі і гранчаки, нині зберігаються в Ермітажі. І це не легенда.
Легендою також можна вважати, що авторство радянського гранчака належить знаменитому скульптору, творцеві всесвітньо відомого монумента "Робітник та колгоспниця" Вірі Мухіної. Та ще в співдружності з художником-авангардистом Казимиром Малевичем. Останній помер в 1935 році. Мухіна ж впритул зайнялася склом лише в кінці 1940-х. До цього часу, правда, відноситься і завдання: створити досить міцний стакан для потреб громадського харчування, який витримував би процес миття в посудомийній машині.
Ще одна легенда - день виготовлення першого склянки з гранями, від якого ведуть родовід всі радянські гранчаки: 11, вересня 1943 року. У той час знаменитий завод в Гусь-Хрустальний, де нібито це сталося, був зайнятий випуском виключно військово-медичної продукції: термометрів, фляжок, колб і т.п.
Щонайменше три розхожих вираження пов`язані з Гранчак. "Простий, як три копійки" - Саме стільки коштувало виріб на зорі свого існування. "Семікопеечное", Тобто примітивніше нікуди, - відображає ціну на гранований стакан в 1970-1980-е. Нарешті, легендарне "поміркуємо на трьох?" На початку 1960-х уряд, борючись з пияцтвом, наклало міцну руку на роздрібну торгівлю спиртним, заборонивши продавати горілку на розлив і прибравши з асортименту 125-грамові мерзавчики і вполовину великі чвертку. Стандартна ж пляшка коштувала 2 рубля 87 копійок. Як вважалося, кожен роботяга мав з собою рубль на обід. "на трьох" цілком вистачало грошей, і кожен гранований стакан грам вміщував досить.
Класичний гранований стакан має 110 мм у висоту, діаметр його дна - 65 мм, по "горлу" - 75 мм. Число граней - 16 (20-гранний склянку коштував 14 копійок). Обсяг - 200 куб. см. Якщо налити його по ободок, виходить 200 мл, якщо до країв - 250 мл. А ось молока в нього входить 204 мл, сметани - 210 мл. Цукор в чистім склянці, якщо до країв, важить 200 грамів. Він також може вмістити 9 яєчних білків або 10 жовтків. нарешті, "стакан насіння" без тари важить 90 грамів. А якщо їх очистити - 58.
У 80-е трапилася біда: по країні прокотилася справжня епідемія вибухів Гранчак. Резонанс був неслабкий: з`явилися статті в пресі, сюжет в сатиричному кіножурналі "гніт". Нарешті, партія, відчувши ідеологічну диверсію (пила-то вся країна!), Дала компетентним органам вказівку: розібратися. Незабаром доповіли: в усьому винна - невелика зміна в технології, яке довелося провести через впровадження на скляних заводах імпортних ліній. В результаті зміни структури скла гранчаки придбали властивість буквально розсипатися від гучних звуків. Між іншим, цей епізод показаний на самому початку відомого серіалу "бригада".
