Теорія "трьох штилів" ломоносова м.в. У чому суть теорії "трьох штилів"?
Ломоносов - один з найбільших російських учених, які зробили великий внесок в науку. У статті розповідається про теорію «трьох штилів» Михайла Васильовича.
Содержание
У чому полягає теорія «трьох штилів» Ломоносова?
Дуже значний внесок в науку про нашу мову вніс Ломоносов. Важливою і до цього дня залишається його роль у формуванні літературної мови. З ім`ям цього великого лінгвіста пов`язаний тривалий період становлення російськомовної мовної культури. Також його дуже турбувала словесна естетичність. Російська мова, на думку Михайла Васильовича, зберігає в собі безмежні можливості, які з успіхом допомагають йому впливати на всі сфери загальнонаціональної культури, такі як, наприклад, мистецтво, наука, література. І тим не менше, віддаючи данину чарівності рідної мови, великий лінгвіст найбільш тверезо виділяв ті обставини, які, на його думку, сприяли формуванню літературної мови.
З властивим йому завзятістю він також розвивав ідею про необхідність вкоренити в літературній мові придбані ним шляхом тривалого історичного розвитку цінності. Постійна полеміка з супротивниками церковнославянизмов, які всіляко заперечували необхідність їх інтеграції в розмовній мові, спонукала його до написання праці «Про користь книг церковних в російській мові», де він докладно розписав всю важливість вживання даних слів. Цей трактат так само, як і теорія «трьох штилів» Ломоносова, був написані з метою найбільш ясно і повно донести до народу необхідність наявності цих церковнослов`янських висловів у мові великодержавного народу, а також вказати на їх споконвічно близьке і споріднене ставлення один до одного. І праці ці актуальні навіть через кілька століть і є обов`язковими для вивчення.
Про теорії «трьох штилів» в загальних словах
Суть теорії трьох «штилів» Ломоносова неможливо пояснити в двох словах. На думку Михайла Васильовича, кожен «штиль» вбирав у себе вже організований відбувся базис мовних засобів виразності, за яким, у свою чергу, був зафіксований певне коло жанрів белетристичній літератури. Простіше кажучи, жанр в термінології Ломоносова опинявся в такому ставленні до «штилю», в якому існує в біології вид по відношенню до роду. Високим «штилем», наприклад, писалися оди, поеми про героїзм, в яких оспівувалися подвиги великого російського народу, різні урочисті промови, публічні виступи. Причому дана селекція за трьома стилям проводилася в силу не тільки їх ідейно-тематичного задуму, але і мовного, і стилістичного, так як, наприклад, для висловів урочистого характеру мовні засоби відбиралися відповідно до змісту майбутнього заходу.
Теорія «трьох штилів» Ломоносова містить в собі більш широкий зміст, ніж це розглядається в сучасній стилістиці російської мови.
отже, літературні жанри для Михайла Васильовича несли в собі похідне від «штилю» значення і були закріплені за кожним з них. Відповідно до вищесказаного, всі усталені жанри були укладені їм в три «штилю» усного та письмового творчості: високий, середній (або, інакше кажучи, посередній) і низький. Нижче ми більш детально розглянемо, в чому значення теорії «трьох штилів» Ломоносова.
Високий «штиль»
Високому «штилю» Ломоносова уподібнювалися слова і вирази, якими писалися свого часу старовинні письмена. Ці слова, оточені ореолом старовини і височини, сприяли створенню «чудового» і благородного стилю.
Ломоносов виступав за чистоту російської мови, намагаючись виключити з мови «застарілі» слова, що втратили їх значущість. Тому при поданні народу російської літературної мови він намагався увібрати в нього якомога більше піднесених елементів церковно-книжкової культури. Крім того, поряд з церковнослов`янськими висловами, в високий стиль включалися також і деякі архаїзми, що вживалися в давньоруської писемності. Теорія «трьох штилів» Ломоносова розкриває саме таким високий, піднесений літературний стиль російської мови.
Низький «штиль»
Згаданий вище «штиль» Ломоносов звільняє від церковнослов`янських висловів, характеризуючи його вживанням вже звичних простонародних слів. Їм пишуться пісні, комедії, дружні листи, сценарії та інші літературні жанри.
Вдаючись до компонентів безпосередній розмовно-побутовому мовленні, Ломоносов створив теорію «трьох штилів» і тим самим помітно розширив кордони літературної мови, збагачуючи його стилістичний порядок. При цьому він акцентував увагу на тому, що низькому «штилю» характерно і вживання «висловів середніх, посередніх», вказуючи тим самим на необхідність інтеграції просторіччя з загальноприйнятими засобами мови.
Середній (посередній) «штиль»
До формування середнього «штилю» Ломоносов підійшов вже досить лояльно. У ньому він допускав вживання найрізноманітніших мовних засобів, починаючи від високоторжественних висловів і закінчуючи так званими «низькосортними» словами.
Унікальність його полягала перш за все в свободі і широті вживання різних за походженням і стилістичному задумом слів. З церковнослов`янських висловів в нього допускалися лише деякі.
Спираючись на майстерність письменників щодо грамотного підбору і комбінації слів, Михайло Васильович не вважав за потрібне залишити будь-які конкретні вказівки щодо словникового складу середнього «штилю».
Він тільки вказав на важливість розмежування в мові слів церковнослов`янських і простонародних.
Середній «штиль», що характеризується різноманітністю мовних засобів і характером жанрів, що закріплюються за ним, був згодом визнаний дуже універсальним. Такий постає перед нами теорія «трьох штилів», обґрунтована Михайлом Васильовичем.
«Три роду висловів»
Ломоносов М.В. виділяв в російській мові «три роду висловів», тобто три стилістично забарвлених, не схожих один на одного мовних пласта.
До першого лінгвіст відносив широко вживаються і добре знайомі слов`янському народу слова.
Другий мовної пласт становила словесність, маловживаних в повсякденній мові, але широко відома письменникам і цінителям архаїчної писемності. Тут зустрічаються переважно церковні слова.
З цього можна зробити висновок, що теорія «трьох штилів» Ломоносова не була готова включити в літературну мову все без розбору слова, що зустрічаються в загальноцерковних книгах.
Зовсім інший лексичний склад був приурочений їм до висловів третього роду. Тут вже не спостерігалося церковнославянизмов, а зустрічалися лише слова і вирази, споконвіку відомі російському народу.
Граматичні форми «штилів»
Крім лексичних, теорія «трьох штилів» М.В. Ломоносова включала для кожного з них і граматичні форми, вже згадані ним в міркуванні про «Російської граматиці».
Повне і точне уявлення про них дають праці М.В. Ломоносова, виконані як високим, так і низьким, і середнім «штилем».
Граматичне диференціювання їх видів базувалося насамперед на співвіднесенні граматичних форм. У високому, наприклад, збереглися деякі застарілі форми імен числівників.
Відмінною рисою високого "штилю" виступають також причетні форми, перетворені в більшості своїй від книжних слів.
Дієслова-вигуки ж були відмінною рисою низького.
Високий також характеризувався вживанням вищого ступеня прикметників і великого числа оклику пропозицій. Таким бачив майбутнє мови Михайло Васильович Ломоносов, теорія «трьох штилів» якого і до цього дня користується широкою популярністю і часом викликає суперечки.
На закінчення
Концепція ця спричинила за собою всілякі тертя, обговорення і суперечки щодо подальшого становлення вітчизняної белетристики. Теорія трьох «штилів» Ломоносова наказувала рішення проблем вживання слов`янізмів, прописаних в церковних книгах, а також слів, споконвічно відомих російському народу. Крім того, Ломоносов створив цю теорію на доказ того, що повністю відмовитися від слів старослов`янської походження не можна, адже вони являють собою цінне культурна спадщина народу.
